МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ЗАКАРПАТСЬКЕ
ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК
Секція
української літератури
ПІСНЯ
НАД КОЛИСКОЮ
(вплив
колискової пісні на формування
особистості)
Науково-дослідницька
робота
учениці 10-А класу
Олександри
Кайданюк
ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА
І-ІІІ СТУПЕНІВ
С.
ПОРОШКОВО
Науковий керівник :
Товтин Наталія Михайлівна,
вчитель української мови
та літератури, вчитель вищої категорії
Порошково - 2012
Зміст роботи К-сть стор.
1.
Вступ………………………………………………..4
2.
Розділ І
…Величний образ
жінки-матері, ніжне
серце якої переповнене безмежною
любов’ю до дитини…………………………………..6
3. Розділ ІІ
Поетичні образи
в колискових піснях……………….5
4.
Розділ ІІІ
Колискові
пісні – невичерпне джерело для письменників…………………………………………18
5. Висновки………………………………………….....3
6. Список використаних літературних
джерел……...1
6. Додатки……………………………………………..21
ВСТУП
Коли м’який,
ласкавий, тихий вечір
Лягає спати у
траву шовкову,
Сон ніжний землю обійма за плечі
–
Тоді я чую неньки колискову.
Мамина пісня – святиня, адже колискова – це пісня материнської душі і
безмежної любові, ласки і неповторної ніжності. А тому в ній так щільно переплетені
радість і біль, тривога і надія.
Колискова пісня. Скільки їх створив народний геній! Цей особливий
фольклорний жанр позначений високим поетичним світосприйняттям, глибиною
мелодійного звучання, багатством образів. Лагідний материн наспів засіває
дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до
рідного краю, мови, пісні, до усього живого. Під спів неньчиної пісні
виростають поети і композитори, хлібороби та захисники рідної землі, мудреці,
філософи і політики, космонавти і вчені, просто мудрі та працьовиті люди.
Мелодії цих пісень виховують доброту, чуйність, милосердя. Якби не мамина
пісня, сказав якось один древній історик, яким убогим було б наше життя.
Ай-ну, люлі-люлі,
Налетіли з поля гулі
Та й посіли на воротях
У
червоних та чоботях…
Колискові пісні – ліричні пісенні
твори, які виконуються матір’ю (рідним батьком чи іншими членами родини) над
колискою дитини для того, щоб її приспати.
Це один з найдавніших жанрів народної
словесності, що сягає корінням міфологічного періоду творчості. Спостереження
доводять, що не лише образно тематичною структурою, а й інтонаційно-ритмічною
будовою вони споріднені із замовляннями.
У минулому
подібні пісні виконувались не тільки, щоб приспати дитину, а привернути до неї
або відвернути від неї дію певних духовних сил, оберегти від зла.
Більш сучасну групу текстів умовно можна
назвати побутовою. Це твори, в центрі яких не стільки саме дитина і магічна дія
слова на її ріст, здоров’я, щастя, а
скоріше світ, в якому дитина живе – її дім, родина.
Центральним у цій групі колисанок є образ
матері. Вони сповнені мріями, думками матері про майбутню долю дитини.
Оскільки єдиним слухачем є дитина, яка лише
починає розуміти окремі слова і реалії дійсності, то у колискових
використовується тільки найпростіша загальновживана лексика, у них нема
складних поетичних прийомів і тропів. Основним виразником колискової пісні є
мелодія, яка навіває дитині сон.
Колискова, не тільки допомагає дитині
заспокоїтись та заснути, вона ще підвищує його розумові здібності, налаштовує
на хвилю щастя, гарного настрою. Відкриває величезний світ природи, вчить
любові до всього живого, до своїх рідних, рідного краю. Мамин голос, до якого
дитина звикла ще в утробі, стає ніби
його власним внутрішнім голосом, даруючи почуття впевненості та
захищеності. Він неголосно та ніжно кличе в дім сон та дрімоту, зичить дитині
здоров’я.
Материнська колискова – це саме той
оберіг, який захищає від усього лихого. Наші прадіди вірили, що від «вроків» та
дитячого плачу, найкращі ліки – це колискові, що нагадують магічні молитви.
Котику сіренький,
Котику біленький,
Котик волохатий,
Не ходи по хаті,
Не
ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Дитя буде спати.
Котик воркотати,
Ой на кота воркота,
На
дитину дрімо
Дні дитинства – наче плин води.
Проліта дитинство, та й у спадок
Зостається пісня, повна згадок,
Пам’ять зостається назавжди.
Расу Гамзатов
Колискова
пісня – благословенний світ високої поезії українського народу. Твориться
людина, над нею молиться мати, тихо, інтимно, як перед Богом. Це той найтонший
ритм основної мелодії, духовного світу неньки, це найперші несвідомі чуття
дитини до появи на світ Божий.
Колискові пісні – це не пісні, складені за
день чи два, за тиждень чи місяць, і навіть не за століття – за віки. Тому у
них нерідко звучала сумна сповідь матері про свою роботу, тяжке життя, буденні
турботи.
А ще
колискові пісні співала для Ісуса Матір Божа.
Спи, Ісусе, спи
Спи, Ісусе, спи, спатоньки ходи,
Я Тебе му колисати,
Пісеньками присипляти:
Спи, Ісусе, спи.
Спи, Лелійко, спи, голівку склони.
Та на рученьки Марії,
Бач
– Вона Тебе леліє.
Спи, Ісусе, спи…
Колисковими піснями матусі
заколисували або присипляли дітей, які лежали в колисках. Це невеликі дитячі
ліжечка.
Колиски робили з дерева: калини, ясена,клена або плели з лози, щоб діти
були дужими та співочими. Про це співається навіть у самих колискових:
Колисочка яворова,
Колисочка з горішка.
Нехай на ній колишеться
Маленька потішечка
ЗАКАРПАТСЬКА
КОЛИСКОВА
Колишися, не вломися,
Колиско новенька.
Най ся в тобі приколише
Дитина маленька.
Колишися, колисочко,
Од кута до кута.
З маленькими діточками
Велика покута
Колишися, колисочко,
Новенька, новенька.
Най ся в тобі приколише
Дитина біленька.
Колись колиски підвішували до
сволока. Ще й тепер у хатах можна побачити скоблики, до яких їх підвішували.
А ще в народі існував звичай: колиску, що вже
вийшла з ужитку, ніколи не викидали. Її берегли доти, доки люди жили в хаті.
Біля колиски,
плетеної з лози чи різьбленої з дерева, творилася найбільша таїна людського
буття – переливання в душу дитини найщиріших материнських почуттів:
Ой щоб спало, щастя знало,
Ой щоб росло, не боліло,
На серденько не кволіло.
Соньки-дрімки
в колисоньки,
Добрий розум в головоньки.
І РОЗДІЛ
…ВЕЛИЧНИЙ ОБРАЗ ЖІНКИ-МАТЕРІ, НІЖНЕ СЕРЦЕ ЯКОЇ
ПЕРЕПОВНЕНЕ БЕЗМЕЖНОЮ ЛЮБОВ’Ю ДО ДИТИНИ
Мати та дитя – це
найпрекрасніший образ із загальнолюдської скарбниці духовності.
Чуттєвий зв’язок, що з дня народження існує
між матір’ю та дитям, дістає вірне відбиття у зворушливо щирих і безпосередніх
колисанках.
Всю
любов, ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим матір
вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, організовану ритмом гойданням
колиски.
Мамина
колискова виховує майбутніх поетів, художників, акторів, тому що з перших днів
життя дитина вбирає дивовижний світ краси.
«Колискова пісня – пісня материної
душі».
«Найдорожча пісня, з
якою мати колисала».
«Якби не мамина пісня, яким убогим було б наше
життя».
Зі
збірки Василя Скуратівського «Покуть»
«Усім, що досягла я в пісні, завдячую тільки
своїй добрій неньці. Це ж вона навчила мене не тільки співати, а й любити нашу
прекрасну пісню».
Ніна
Матвієнко
Олександр
Довженко у гостропубліцистичному есе « Українська пісня», написаному в 1942
році, відзначав: «Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою
дорогих дітей своїх?» І мовби
продовження цього – уривок з листа до неньки: «Я дуже щасливий, мамо, що Ви в
мене є десь, що Ви живі, що у Вас ще ясна пам'ять і Ви співаєте з внуком «
Соловушка». Дай, Боже, Вам здоров’я ще поспівати подовше, щоб осталась пам'ять про Вас
у онуках на все життя…»
Мама –
доброта, ніжність, турбота, колискова.
Нічого
кращого немає,
Як тая мати
молодая
З своїм
дитяточком малим.
Тарас Шевченко
І це
дійсно так. Немає нічого сильнішого почуття, ніж материнська любов.
Мама. Найдорожче слово в світі. Де б ти не був, що б
ти не робив, вона назавжди освітить твій шлях ніжним серцем, відданим тобі. У
дні важкі і дні, на щастя щедрі, – вона
завжди з тобою. Мамин голос живе в тобі, такий знайомий, рідний. Навіть коли
станеш дорослим, завжди будеш пам’ятати мамину пісню, мамині руки, мамині очі.
Мама – втілення народної мудрості,
працьовитості, любові до рідного краю, його мови і звичаїв. Про чуле серце і
безкорисливу любов письменники складають хвилюючі твори.
Мама – символ
усього найкращого. Найдобрішого, найсвятішого. В одному арабському прислів’ї говориться, що Бог створив на світі матерів, щоб
заступили Бога там, де його немає.
Перше слово, яке дитина вимовляє, це слово «мама». І
недарма, бо першою людиною, яка схиляється над її колискою, є мама і перша пісня –
колискова. Для гармонійного фізичного та
емоційного розвитку малюка, для його гарного самопочуття, як повітря, потрібен
здоровий сон. Кожна мама знає, як іноді складно буває вкласти малюка спати і
тут на допомогу приходить колискова.
Саме з маминої пісні, із маминого слова
починається людина, починається її виховання. Звичайно, малятко ще не все
розуміє, але не варто обмежуючись простим «а-а-а», адже мама – це перша людина,
яка може показати дитині красу оточуючого світу, навчити її гармонії.
Ой ну, люлі, люлі,
Кувала зозуля,
Зозуля кувала,
Правдоньку казала:
«Буду сто літ жити,
Тебе годувати,
В золотім намисті,
На печі, в колисці»
Люлі, люлі, люлі,
Налинули гулі,
Сіли
на воротях
У червоних чоботях.
Стали думать і гадать,
Чим дитинку забавлять.
Дали йому три квіточки:
Одну квіточку сонливую,
А другую дрімливую,
А третю щасливую.
Материнська
любов не є сліпою навіть у колисанках, а тому не обіцяє в житті суцільного
благоденства. Кожна українська мати пов’язувала долю з козацьким лицарством. Якщо це був синочок, то мав рости
відважним захисником рідного краю. А дівча з молоком матері підсвідомо вбирало
у дитяче єство жіночі чесноти: лагідність і доброзичливість хранительки
домашнього вогнища, працьовитість і порядність.
Я згадую пісню чудову – матусину колискову.
Родина – бальзамові ліки, вічна зернина на невмирущому полі життя… Найцінніший
спадок, духовне добро української родини – найперша пісня, яку вбирають
маленькі янголята разом із молоком матері – колискову пісню, пісню материної
душі.
Хто
найбільше із усіх
Любить нас, дітей
малих?
Хто про нас найбільше
дбає,
Хто нас щиро доглядає,
Хто, скажи мені, мій
брате?
Мати.
Хто готує їсти нам,
Хто не раз не їсть і сам,
Хто нас чеше і вмиває,
В
чисте плаття зодягає,
Хто
із вас це буде знати?
Мати.
Хто, як
щось у вас болить,
Цілу ніченьку не спить?
Хто
найкращу казку скаже,
Як
дитина спати ляже?
Хто співає їй злегенька?
Ненька!
Хто
до школи в перший раз
Відпровадив з дому нас,
Хто нам книжку дав у руки,
Заохотив до науки?
Вчив трудитись, працювати?
Мати
А як колискову пісню
заспіває,
Скільки слів пестливих моя
мама знає!
Колискову пісню лагідну співала,
Щоб її
дитина в щасті виростала…
Психологи вважають, що час перед сном,
найважливіший в процесі виховання, все почуте перед сном має для дитини
особливе значення. Людина, яка вкладає
спати , має найбільший авторитет у дитини. У маминих піснях стільки позитиву,
частинка її серця, ніякі записи не можуть відтворити душевного тепла та того
дива, коли поєднуються ніжні слова та проста мелодія, зникають сльози на щічках
та приходять солодкі сни.
«І
що більше буде виспівано колискових, то щедрішими, духовно багатшими стануть наші діти».
Василь Скуратівський
Леле, леле, лелесенько,
Засни ж, моє малесеньке.
Будеш легко, сину, спати,
Будеш здоров
уставати.
Леле, Леле,
Лелесенько,
Засни
ж, моє малесеньке.
Глибокі почуття любові та ніжності матінка
передає ласкавими словами, називає дитя пташенятком, горобчиком, зіронькою,
квіточкою, запевняє:
Ніхто тебе не вколише,
Так, як рідна ненька.
На жаль, сучасні мами, намагаючись бути « в
темі» новітніх методик виховання, майже не знають народних колискових. А це
неоціненний скарб, що дістався нам у спадок від предків. Так що, вкладаючи
немовля спати, матері повинні співати
колискових пісень. Мелодія наповнить душу крихітки любов’ю та добром, захистить від хвороб та всіляких негараздів,
подарує почуття щастя… І з маленької щасливої дитини обов’язково виросте щаслива людина. Немає, друзі, нічого сильнішого, як любов материнська.
НАРОДНА
ЛЕГЕНДА
Був у матері
єдиний син – добрий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула. По краплинці росу для
вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син ставний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду
дівчину в рідну хату. Не злюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати
показатися дівчині на очі, сиділа в сінах. А потім у сарай пересилилася. Але й
це не заспокоїло жорстоку невістку. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я
жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні».
Не здригнулася
душа сина: так зачарувала його врода дружини.
Каже він матері «Наказала мені дружина вбити
вас, мамо… А не послухаю – піде від мене». Заплакала мати й відповіла: «Ну що
ж, синку, роби так, як велить серце». Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив
матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка,
вдарила обличчя синові, обпекла боляче.
Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що
горіло на повільному вогні, прошепотіло. «Синочку мій рідний, тобі боляче?
Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця.
А до листка подорожника приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш».
Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в її розкраяні груди,
облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так
гаряче і віддано, як рідна мати, і такою величезною й невичерпною була любов
материнська, таким всесильним було бажання сина радісним і безтурботним, що
ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до
грудей.
Осоружною стала йому дружина-красуня, не зміг
він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати пішли вони вдвох степами
широкими та й стали двома могилами високими.
Тож не даремно кажуть у народі, що найсвятіша любов
материнська.
ІІ РОЗДІЛ
ПОЕТИЧНІ ОБРАЗИ В КОЛИСКОВИХ
ПІСНЯХ
Уявімо
собі на мить картину: хата, тихо поскрипує колиска. У колисці лежить немовля,
котре покліпує віями, а мама, схилившись над ним, співає…
Слухає дитя, а
навколо нього цілий Всесвіт, у центрі якого – ненька, крім неї, кіт-воркіт стоїть на воротях у
червоних чоботях, який топить пічку та замітає хатку, голуби, дрімота-сон ходить біля вікон,
заглядає у шиби, зозуленька, примостившись на покуті, не поспішає – хоче
сплести тугого барвистого віночка з рути-м’яти, хрещатого барвінку й запашних
василечків, місяць, зорі, квіти. Лежить дитя, а мати співає про пташку, яка
легеньким помахом крил приносить кашку з молочком, про котика в червоних
чобітках,
В одному з
монографічних досліджень читаємо:
«Художні образи в
колискових піснях нечисленні, але всі вони виписані пензлем щирої любові. Тут
бачимо кота, голуба, зозулю, сон, дитину, батька. А над усіма ними – величний
образ жінки-матері, ніжне серце якої переповнене безмежною любов’ю до дитини».
У багатьох колискових мотив
присипляння пов’язаний
саме з напівміфологічною істотою –
котом. Кіт у слов’янських культах займає вагоме
місце, він символ оберегу дому (спить на печі; стереже спокій; не відходить
далеко від дому, завжди повертається).
Монотонний тихесенький наспів і пестливі слова мають
заспокоїти, приспати дитя, тому м’якесенькими лапками підступає до мальованої
колисочки пухнастий, волохатий, муркотливий котик, голуби приносять на
крилечках сон-дрімоту, і фантастичні Сонко і Дрімота в колискових піснях діють
як люди, що цілком відповідають дитячому світосприйняттю.
Люляй, люляй, мій синочку
Люляй,
люляй, мій синочку,
Справлю тобі колисочку,
Справлю
тобі колисочку
Та й повішу на дубочку.
Ей сонце зійде, обогріє,
Листок впаде та й накриє,
Будуть пташки та будуть співати
Дитиночку маленьку будуть присипляти.
Сонце зійде, обогріє,
Роса впаде та й скупає,
Листок впаде та й нагріє.
Будуть пташки прилітати тай
будуть співати
Дитиночку малесеньку будуть
присипати.
***
Ой спи, дитя
Ой спи, дитя,
колишу тя,
Як ти уснеш –
я лишу тя,
Піду в гори на
млинки,
Назбираю для
дитини.
Ой ходить сон
коло плота,
Питається сон
дрімоти:
А де будем
ночувати?
Де хатонька теплесенька,
Де дитина малесенька,
Там ми будем ночувати,
Дитиночку
колихати.
Ходить сонко по долині
Ходить сонко по долині.
Мати кличе до дитини:
-Ой, синочку, соколочку,
Іди до нас в
колисочку,
Приспи нашу
дитиночку!
У нас хата
тепленькая,
Колисочка
новенькая.
Не йде сонко, не приходить,
Десь комишем
тихо бродить.
Ходи-броди по
комишу,
А я сама
заколишу.
***
Ой ти, коте Рябку
Ой ти, коте Рябку,
Ти вимети
хатку,
А ти, коте
сірий,
Та вимети
сіни.
А ти, котику
рудий,
Та вимети грубу,
А ти, кішко, не ворси,
Піди сміття одімчи.
А ти, волохатий,
Біжи кругом хати.
Тільки, котку, не мурчи,
Дитиночки не збуди.
А ти, коте
муругий,
Прийди до нас удруге,
До нашої хати
Дитя колихати.
А ти, коте чорний,
Та сідай у
човен,
Тай поїдеш на
лужок,
Наламаєш
квіточок
Забавляти діточок.
Поїдеш в долину
На червону
калину
Забавляти
дитину.
***
Ой ти, котик,
коточок.
Ой ти, котик,
коточок.
Виїв бабин медочок
Тай сховався в куточок,
Тільки видно хвостичок
Та лапочки шматочок.
***
Сонку,
дрімку, голубоньку!
Приспи мою дитиночку.
Приспи ж її вдень і вночі –
Буде мати чорні очі,
Чорні
очі, біле тіло,
Щоб кожному було мило,
Та щоб росло, не боліло,
На серденько не скорбіло.
Ой рісточки у кісточки,
Здоров’ячко на серденько,
Добрий розум
в головоньку,
Сонки-дрімки у віченьки,
А в роточок говорушки,
А в ніженьки ходусіньки,
А в
рученьки ладусіньки.
Спить натруджене село, у хаті, де мама з
дитиною, допізна поблимує вогник. Чітка не по роках неньчина пам’ять дбайливо розсновує золоті ниті народної поезії,
дзвенять вони, немов струни бандури, живою мовою поколінь. Кожна співаночка
віддзеркалює поетичною неповторністю, казковим дивосвітом, дитинним
світосприйняттям образів: «буде листя з дуба опадати та синочка забавляти»,
«буде дощик іти, дитину купати», буде сонечко сіяти, через листя заглядати і синочка
цілувати», «будуть пташки прилітати, дитиноньку годувати»…
Недаремно Нодар Думбадзе зазначав:
«Якщо ти недобра людина, значить над твоєю
колискою співали не тих пісень».
ІІІ РОЗДІЛ
КОЛИСКОВІ ПІСНІ – НЕВИЧЕРПНЕ ДЖЕРЕЛО ДЛЯ
ПИСЬМЕННИКІВ
Колискові… Їх надзвичайна ліричність здавна привертала увагу діячів
культури, письменників. Їх публікували в своїх збірниках відомі вчені М.Максимович,
А Метлинський, Я Головацький.
Записували і друкували колискові
Марко Вовчок, Іван Франко, Борис Грінченко та ін.
Вийшла
з друку книжка «Ой зацвіла черемшина». Її уклав відомий львівський літератор
Микола Ільницький. У книжці зібрані пісні, що він записав зі слів своєї мами. У
вступному слові «Над материною колискою» вдячний син пише:
«Великі дороги в широкий світ завжди
починаються від стежки біля рідної оселі, як велика мудрість, що розпочинається
у вчених книгах, – від перших сторінок букваря, а багатство й краса поезії –
від материнської пісні, співаної над колискою…»
Має рацію укладач цієї цікавої збірки, що
історична пам’ять народу не міліє, духовний
світ не втрачається, а переходить у спадок новим часам і поколінням. Не
встигли ми зогледітись, як немовлятко, солодко посопуючи, уже дрімало. Літня
жінка, збавляючи тон і притушуючи виколиши, переходила на легку, ледь-ледь
уловну мелодію. За хвилину-другу маля спало глибоким сном.
Колискові, як високо
поетичний жанр народної творчості, здавна привертали увагу дослідників і
майстрів художнього слова. Вперше запис колискової «Ой ходить сон коло вікон» з’явився
в альманасі «Русалка Дністрова» (1838).
Згодом цикли пісень чи окремі твори входили
до збірників М. Максимовича, А. Метлинського, Я. Головацького, Марка Вовчка, М.
Номіса, Б. Грінченка та інших. Не обійшли увагою цей жанр і композитори:
мелодіями колискових захоплювалися С. Гулак-Артемовський, Ф. Колеса, К. Квітка.
Протягом багатьох
століть пісні української матері над колискою були і залишилися невичерпним
джерелом для поетів, які створили чудові рядки колисанок. Це і Леся Українка,
Тарас Шевченко, Володимир Самійленко, Василь Симоненко, Микола Вінграновський,
Олександр Олесь, Яків Щоголів, Андрій Малишко та інші.
Та з особливою любов’ю до колискової пісні ставилася славетна Леся Українка.
Відомий крилатий вислів Лесі Українки:
«Кожній матері дитя її – Месія».
Вірш Лесі Українки «Колискова» з циклу «Сім
струн». Його жанр з італійської – агредіо, що означає акорд на арфі, котра, як
відомо, є найніжнішим інструментом у світі. Саме на такому інструменті і
заграла Леся Українка свою «Колискову». І не випадково для цього обрано ноту
«мі». Така гармонія передає ніжність, мелодійність, лагідність.
КОЛИСКОВА
Місяць яснесенький
Промінь
тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти, малесенький,
Пізній бо час.
Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш,
Що то печаль;
Хутко прийматимеш
Лихо та жаль.
Туга даремная !…
Доля таємная
Тебе чекає;
Ясна чи темная?
Хто зна, яка!...
Тяжка годинонько!
Гірка хвилинонько!
Лихо не спить…
Леле, дитинонько!
Жить – сльози лить.
Сором хилитися,
Долі коритися!
Час твій прийде
З долею битися, –
Сон пропаде…
Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас…
Спи ж ти, малесенький,
Поки є час!
Це пісня щасливої матері над колискою коханої дитини у вечірню годину,
коли «місяць яснесенький промінь тихесенький кинув на нас». Пісня проста, але
сповнена душевної ніжності до малесенького дитинчати і тривоги за його майбутню
долю. Поки що її миле дитя не знає, «що то печаль», але, на жаль, вже хутко
навідається до нього «лихо та жаль». І тоді настане для обох – для дитини та
його матусі – не одна «гірка хвилинонька», настане «тяжка годинонька», бо «лихо
не спить». Для бідних, скривджених долею, «жить – сльози лить». Проте це не
означає, що треба здатися на милість недолі. Ні, ні, і ще раз ні! Мати навчає
свого синочка:
Сором
хилитися,
Долі коритися!
Час
твій прийде
З долею битися, –
Сон пропаде…
І вона, заколисуючи свого малюка, ледь
чутно нашіптує йому на вушко: « Спи…поки є час. Поки є час…поки є час…поки є
час…»
Заколисуючи своє
дитя, мати непомітно переходить до
повчання, передає йому свій життєвий досвід у під’яремному суспільстві.
Отже,
ми пізнаємо сердечну, щиру, сповнену материнської радості й водночас
смутку, сподіванок і надій літературну колискову, побудовану за принципом
контрасту: від ніжних зворушливих почуттів, зігрітих теплом і ласкою серця
матері, яка ладна небо прихилити своїй дитині, – до скрушного розуміння
жорстокості життя (звідти – журливі інтонації).
Повторення-обрамлення тільки підсилюють обидві
інтонації, зокрема елегійний настрій колискової.
Дуже
тонка, добре продумана ритмомелодична система вірша. Це надає поезії
мелодійності.
Образи, з яких виткана «Колискова», сповиті
мелодією, яка в 1-й строфі є ніжною, сердечною, в 2-й – мінорною, в зажурі, в
4-й – піднесено величною. За допомогою пестливих епітетів і голубливого
звертання з колисковим приспівом «мій малесенький», «леле, дитинонько» передано
бажання матері заколисати дитину.
Мелодії колисковості додають виняткової
краси асонанси (повторення звуків «і» та «е»): місяць
яснесенький
промінь тихесенький
Слухові образи створюють метафоричні епітети («тяжка хвилинонько»).
У другій строфі в колискову
поетеса вплітає біль душі, материнську печаль. Хоча, вочевидь, мати сама живе
не в розкоші, але не про себе нинішня турбота її, а про долю сина.
Відомим є романс «Колискова»
Якова Степового на Лесині слова.
«Звичайна
колискова пісня під пером Лесі Українки, – пише Григорій Аврахов, – стає маніфестацією громадянського
настрою кращої частини сучасного письменниці жіноцтва, що в наболілій душі
плекало світло надії на прийдешні битви…за народну долю».
А хіба не колискова дала поета-генія Тараса
Шевченка? Бо той біль за долю народну
народився з колискової, яку співала мати.
«Такого полум’яного культу материнства, – писав Максим Рильський, – такого апофеозу жіночого кохання і
жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасливий в
особистому житті, Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в
матері».
Для Тараса Шевченка жіноча доля була не просто
однією з тем творчості, а згустком крові, що запеклася в його серці.
Мене там мати повивала,
І,
повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину.
Найбільша заслуга Великого
Кобзаря не в тому, що він показав знівечену жіночу долю, а в тому, що підніс
жінку-кріпачку на найвищий п’єдестал чистоти,глибини й вірності почуттів,
моральної краси і материнської величі.
Мати з дитиною завжди була для
Шевченка найсвітлішим образом, уособленням краси, ніжності й благородства. Чи
не тому стали нині крилатими оці мелодійні слова:
Нічого
кращого немає.
Як тая
мати молодая
З
своїм дитяточком иалим.
«Не знаю в літературі всесвітній
поета, – писав Іван Франко, – котрий би так витривало, так гаряче і з
цілою свідомістю промовляв в обороні жінок, в в обороні їх права на повне,
чисто людське життя, котрий би таким могучим словом бичував усе те, що в’яже, деморалізує і тисне женщину. Не знаю в літературі всесвітній поета, котрий
би представив так високий і так щиро людський ідеал жінки-матері, як се вчинив
Шевченко».
Тарас Шевченко створив ідеал української
матері, яким явно милується:
І досі сниться: вийшла з хати
Веселая сміючись мати,
Цілує діда і дитя,
Аж
тричі весело цілує.
АФОРИЗМИ
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Добро, у кого
є господа, а в тій господі є сестра чи мати добрая.
Єдинеє добро – твоє дитя.
Бо хто матір забуває, того Бог карає.
Уже стали крилатими слова з пісні,
написані Василем Симоненком: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати
не можна тільки Батьківщину». Найсвятіше
для нас почуття батьківщини неодмінно асоціюється з маминою піснею, з тим, як «Заглядає
в шибу казка з сивими очима, материнська добра ласка в неї за плечима».
То ж нехай дитяча увага багатшає, хай завжди прилітають до нас і наших дітей
легкокрилі лебеді материнства, несучи крізь відстані й роки незгасний світ
колискових, виспіваних незрадливими неньчиними вустами, про що свого часу писав великий Шевченко .
І що
більше буде виспівано колискових, то щедрішими, духовно багатшими стануть наші
діти, бо освоєні з материним молоком неперехідні цінності – а пісня серед них
займає провідне місце – допоможуть нам виховувати незрадливу родовідну пам'ять.
З піснею над колискою народжується не лише відчуття красивого; з нею усвоюється
найбільше наше багатство – рідна мова, її краса і неповторність. Бо ж, як слушно
зауважив К. Д. Ушинський: «Коли
зникає
мова, то і зникає народ.» А її можна освоїти лише з маминих вуст, бо
кожна ненька, за словами Лесі Українки, «в серці має те, що не вмирає», – пісню
над колискою…
МАТЕРИНА МОВА
Колискова пісня, колискова, -
То
найперша материна мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом,
Чебрецевим і суничним літом.
Пахне молоком і споришами…
Скільки в ній ласкавості і шани,
Скільки в ній тривожності людської,
І
надій, і сивини гіркої…
Колискова пісня, колискова –
То солодка материна мова.
М.
Сингаївський
ЦВІТЕ КАЛИНА
Музика Зеновії Присухіної. Слова
Марії Гуменюк.
Цвіте калина біла коло хати,
Схиляються додолу ясени.
Співає тихо колискову мати,
І засинають втомлені сини.
П р и с п і в:
У колисковій – всі її надії
Та щирі побажання для дітей.
Її сини – то волошкові мрії,
Чарівний погляд у прийдешній
день.
Усю любов вкладає у прийдешній
день.
Усю любов вкладає в колискову,
Звучать, мов музика, прості слова,
І не байдуже
материнське слово
Любов’ю до Вкраїни ожива.
ПЕРША КОЛИСКОВА
Спи, моя
дитино золота,
Спи, моя тривого кароока.
В теплих снах ідуть в поля жита,
І зоря над ними йде висока.
Спи, моя гіллячко голуба,
Тихо в моїм
серці і щасливо.
За вікном хлюпочеться плавба
Твоїх літ і
долі гомінливої.
Спи,
моя дитинко, на порі.
Тіні сплять і сонна яворина…
Так як небо в
нашому Дніпрі,
Так в тобі не спить хай Україна.
Хай вона не
спить в тобі повік,
Бо вона – для тебе і для світу…
Люлі, мій маленький чоловік,
Капле сон сріблястий з верховіту…
Микола Вінграновський
НАД КОЛИСКОЮ
(Пісня матері)
Спи, мій малесенький, спи, мій синок…
Я розкажу тобі безліч казок!
Нащо ж ти віченьки знову відкрив?!
Спи, моя пташко, то вітер завив
Стогне і виє уже він давно,
Б’ється і стука у наше вікно…
Геть, розбишако, в далекі степи!...
Спи, моя ластівко, солодко спи!
Ось уже й вітер зовсім занімів…
Мабуть, заснуть під намет полетів…
Холодно зараз в лісах і лугах, -
Все потонуло в глибоких снігах.
Бігають зайчики, мерзнуть,тремтять,
Затишок хочуть собі відшукать.
Ось вони вгледіли, - кущик стоїть, -
Годі! Давно вже лисичка там спить.
Кинулась знову кудись на грядки, -
Ой, там ночують сьогодні вовки.
Краще ви в поле біжіть, за лісок…
Знайдете там ви соломки стіжок, -
Глибше забийтесь, зарийтесь в стобки,
Щоб не знайшли вас голодні вовки…
Спи ж, мій малесенький, годі гулять…
Зайчики білі давно уже сплять.
1908р.
Олександр Олесь
ДІДОВА
КОЛИСКА
Одного разу батько шукав щось на горищі.
Знайшов стару дерев’яну колиску.
Дивна така – помережана, різьбою прикрашена. Ще й буквами старовинними
вирізано: «Мир і хліб».
–
Це дідова колиска,
– сказав батько. Він довго дивився на неї, а потім витер пил і заніс до хати. –
Хай зберігається…
Я не знаю свого дідуся. Батько показав мені
тільки його могилу наи кладовищі…
Коли я чув слово Батьківщина, мені пригадується старовинна колиска. В ній колись
лежав дідусь…
Батьківщина –
це люди, які жили на нашій землі до нас. Вони орали землю й сіяли, раділи й
плакали, співали пісні. Це наші предки.
Ми повинні
знати минуле нашої Батьківщини. Хто забув про минуле нашої Батьківщини. Хто
забув про колиску, у якій лежав його дідусь, той не може бути справжнім
патріотом.
А
наша колиска – це наше рідне село, рідна хата, мати й батько. З рідної хати
починається для мене Батьківщина.
Василь
Сухомлинський
Спи, засни, моя дитино,
Спи, моє маля.
Ніч іде в гаї,
в долини,
Трави нахиля.
Хай тобі ця
ніч насниться.
Що в огнях
сія.
Будеш завжди в
світ дивиться,
Зіронько моя.
Андрій Малишко
МАТИ СИНА КОЛИХАЛА…
Мати сина колихала;
Колихаючи, співала:
«Ніч заходе, треба спати, -
Коло тебе
рідна мати.
Я тебе
нагодувала,
І сповила,
і приспала;
Колишу тебе
й співаю,
Спи дитино!
баю-баю!
Будеш ти рости помалу,
І нікому на
поталу
Я не дам
тебе, мій сину,
Поки ляжу в домовину.
Геть від нас усяке лихо;
Хай круг
тебе буде тихо!
Над тобою я
співаю,
Спи,
дитино! баю-баю!
Ти зростеш собі на славу,
Будеш мати силу жваву
І одягнешся
в лудани,
Кармазинові жупани.
А поки рости ти будеш
Та ту славу роздобудеш,
Я не сплю,
тебе качаю,
Спи,
дитино! баю-баю!
Я знайду тобі коханку -
Чорнобривую панянку;
Оженю тебе,
мій сину,
Та тоді хоч в домовину!
Спи ж,
нехай Господь з тобою!
Ніч покрила землю млою.
Я не сплю,
тобі співаю,
Спи,
дитино! баю-баю!”
Мати доню колихала,
Колихаючи,
співала:
«Ніч надходить, треба спати,
Коло тебе
рідна мати».
Я тебе
нагодувала,
І сповила, і приспала…
Я не сплю,
тобі співаю,
Баю, баю,
баю, баю.
Геть від тебе всяке лихо,
Хай круг
тебе буде тихо…
Я не сплю,
тобі співаю,
Спи,
дитино, баю, баю…
Яків Щоголів
З
НАРОДНОГО ДЖЕРЕЛА
На калині мене мати колихала,
Щастя й долі в чистім полі виглядала.
Ой, калинонькочервона, не хилися,
Від землі наснаги й соку наберися.
Та літа давно минули, одлунали,
Як мене гілля високе колихало.
Знов калина коло млину розквітає,
Білим цвітом мою доленьку квітчає.
Визрівай вогнем калини , моя доле,
Тобі щастям колоситься рідне
поле.
Пролягла тобі на
зорі путь орлина,
І в дорогу проводжає цвіт
калина.
***
Я
повішу колисочку
На дуба, на дуба,
А хто ж
тебе виколише,
Дитиночко люба.
Я повішу колисочку
У сад на сливочку,
Буде Господь колисати
Мою дитиночку.
Буде Господь колисати,
Колиску хитати,
Будуть пташки прилітати,
Пісеньки співати…
КОЛИСКОВА
Ой, співаю колискову
тихеньку, тихеньку,
Про кленову колисоньку,
дитину маленьку.
Колисонька кленовая рипуча,
рипуча,
Дитинонька малесенька
плакуча, плакуча.
А я буду колисоньку гойдати,
гойдати,
А я свою дитиноньку буду
колисати.
Бережи нам, дитинонько, нашу
рідну мову,
Нашу чисту українську пісню колискову.
Йди, Ангелку, до хати, нам
дитину колисати.
Нам дитину колисати, її сни
оберігати.
Прийшла ніченька темненька,
тихо землю вкрила.
Всіх звірят і пташенят сном
приворожила.
Сплять у лузі квіточки, вітер
стих в калині,
Шепчуть в росах колоски,
жайвір спить в долині.
Сплять лелеки у гнізді на
дідовій хаті,
Та від них втікає сон – діток
йде шукати.
А як стріне – підійде. Ляже
біля вушка,
Тоді тихо покладе діткам сни
в подушку.
Наші любі бабусі і мами,
За те, що ви завжди поруч із
нами,
За те, що ви нас колисати
І колискові нам ніжно
співали,
І не спали до зорі, як були
ми ще малі,
За повсякденну турботу про
нас
Наш низький уклін для Вас.
КОЛИСКОВА
(«Вечірня казка»)
Тане вечір, ніч
близенько,
Щось шепоче тихо ненька.
Чи то спів
неголосний,
Чи то сни.
Кошенятко свій
клубочок
Закотило у
куточок
І в кошику воно
Спить давно.
П р
и с п і в:
На траву
лісовичок
Простелив
носовичок,
Так маленький
лісовик
Спати звик.
Спить
хмаринка над сосною,
Спить хатинка за Десною,
І до
пристані пристав
Пароплав.
Ось тюльпан –
зелена ніжка.
Він будиночок
і ліжко.
В ньому фея
чарівна
Засина.
Зірочок
на небосхилі,
Місяць-човник,
мов на хвилі,
Ніжно
дивляться на час,
Спати час…
***
Люлі, люлі,
спи, сестричко!
Я ж і сам ще
невеличкий.
Вже стомився
колисати
І пісень тобі
співати.
Задрімала
навіть киця,
А тобі усе не спиться…
В мене ж є іще
робота:
Треба глечик
зняти з плота.
Каченятам дать
водички…
Лю-лі, лю-лі,
спи, сестричко!
***
Ой, спи, спи
ти, мій синочку,
Люляй, треба
спати.
Буде тобі твоя
мама
Пісеньку
співати.
Ой, спи, спи
ти, мій синочку,
Би с великий
виріс,
Щоб би с мамці
дров нарубав
Та й водиці
приніс.
Ой, спи, спи ж
ти, мій синочку,
Гойда,
гойданочки.
Рости, рости, мій синочку,
Підем по
грибочки.
***
Ой, спи, синку, хоч годинку,
Другу, ще й маленьку.
Приспи, приспи, мій синочку,
Долю солоденьку.
***
Люляй, люляй, моя доню,
Люляй, люляй спати,
Буде моя дитиночка
В колисочці спати.
***
Спи, дитиночко, спи.
Спи ти, мій розмаю.
Я на тебе,
дитиночко,
Всю надію
маю.
***
Ой, котику, котику,
Мальований хвостику.
Не ходи кругом хати –
Дитя буде спати.
Дитя буде спати,
Мамка колихати,
Мамка колихати,
Пісеньку співати.
***
ЗАКАРПАТСЬКА КОЛИСКОВА
Колисала баба
діда
Та й казала
«люлю».
Кіть не будеш,
діду, спати
З постелі тя друлю.
Колисала баба
діда
На дубовій
жерді.
Не хотіла
колисати,
Не дав дідо
жерти.
Ой люлю, каже
«люлю»,
Дитино
маленька.
Ой люлю, каже
«люлю»,
Дитино біленька.
ВИСНОВКИ
Слово материнської пісні – жива артерія життя,
ужиткова спадщина, поетичність, щирість та безпосередність. Воно становить
основу естетичних смаків дитини.
Де б не бувала людина, куди б
не закидала її примхлива доля, як завше, в години розчарувань чи життєвих
незгод вона навертає пам'ять до маминої оселі. І коли стає тяжко на душі, хочеться
до знемоги висловитися чи поділитись своїми болями або й радощами. Ми неодмінно знаходимо можливість навістити
незрадливу свою обительку – мамину хату, де як сказав Тарас Шевченко, « і
правда,і воля».
Навідини до мами залишають в пам’яті святенні спогади.
Роки беруть своє, і від того крадькує
невтішна думка: а що як ураз відійде найдорожча тобі людина, хто ж тоді
зустрічатиме в рідному обійсті?
Загадкова й водночас магічна колискова пісня. Цей невибагливий,
але надміру поетичний жанр народної творчості таїть у собі ще не до кінця
вивчені нами тайники народного досвіду. В гомінкому повсякденні ми, самі того
не усвідомлюючи, лишили на обочині кращі зразки традицій, невпинно намагаємося запозичувати імпортні стандарти «прискореного
виховання» дітей, позбавляючи цим самим природних, вироблених століттями,
найдоцільніших елементів етики й естетики.
Недарма кажуть: пісня –
душа народу. Чи не тому народний досвід з такою заповзятливістю у наймолодшому
віці пропонував дитині насамперед пісню.
У народу й
пісні є свої спільноти –
Є земля єдина, доля вища є.
А народ свій
втратиш – хто ти є і що ти?
Мов пора
смеркальна, день тоді стає.
У яких би
фарбах небо не світилось,
Збережи кровинку рідного
тепла.
Тільки б
вічно зорі в криниці дивились,
Тільки б наша
пісня нас пережила.
Тут мамина
пісня лунає і нині,
Її підхопили
поля і гаї,
Її вечорами
по всій Україні
Співають в
садах солов’ї.
І я припадаю
до неї вустами,
І серцем вбираю,
Мов спраглий
води,
Без рідної
мови, без пісні, без мами
Збідніє,
збідніє земля назавжди.
Не цурайся пісні, яку чув од мами.
Не губи – то
мова прадідів твоїх.
Бо зректися
пісні, що цвіла роками,
Мов забуть
народ свій, даль його доріг.
«Виховання,
- писав великий знавець дитячої психології Василь Сухомлинський , - це
насамперед людинознавство. Без розуміння дитини – її розумового розвитку,
мислення, зацікавлень, захоплень, здібностей,нахилів, мрійливості – немає
виховання». Серед багатьох факторів, які особливо впливають на
виховання дітей, він у перший ряд ставив мамину пісню, виспівану над колискою
свого немовлятка.
Необов’язково бути великим знавцем, щоб
відчути глибину маминої пісні. Ненав’язлива форма, мелодика слова і
музики, багатюща образність, неперевершена поетика і насамперед любов до
природи, історії, матері – ось саме ці чинники, котрі разом з неньчиним молоком
має усвоювати з перших днів маленька дитина.
Нехай
від роду до роду, від батька до сина і від матері доні передається те
надзвичайне добро, дивовижний стан душі – колискова пісня. І назавжди тоді ми
залишимося великою сім’єю, духовно
багатою українською родиною.
Нехай залишаться в пам’яті та у серці слова з колискової пісні
Пам’ятай ночами,
Як
ти був маленьким,
Мати
називала
Сином дорогеньким.
Виростеш
ти, сину,
Вивчиш
рідну мову,
Не
забудь ніколи
Пісню колискову…
Список використаних літературних джерел
1.
Джерела пружно б’ють: хрестоматія з української літератури для 9 класу / Уклав Борис
Степанишин. – К.: Арт-Освіта, 2005. – 480 с.
2.
Початкова школа: науково-методичний журнал. - №5 2008. –
К. Ранок.
3.
Скуратівський В.Т. Покуть. Народознавчі матеріали про
знаменні віхи людського буття, давні українські звичаї та обряди. – Київ.:
Довіра, 1992. – 240 с.
4.
Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка в школі:
методичний посібник для вчителів / Б. І. Степанишин. – К.: Проза, 1998. – 384
с.
5.
Українська література в загальноосвітній школі:
науково-методичний журнал. - №9, вересень 2010. – К. Антросвіт.
6.
Українська література в загальноосвітній школі:
науково-методичний журнал. - №4, квітень 2010. – К. Антросвіт.
7.
Українська література: підручник для 5 класу
загальноосвітніх навчальних закладів ( Р.В. Мовчан). – Київ.: Генеза, 2005.
-240 с.: іл.
8.
Українська мова і література в школі: науково-методичний журнал. - №1 2009.
– К. Антросвіт.
9.
Читанка: підручник для 2 класу / О.Я. Савченко. – 3-тє
вид., перероб. – К.: Освіта, 2010. – Ч. І. – 144 с.
Коли м’який, ласкавий,
тихий вечір
Лягає спати у траву шовкову,
Сон ніжний землю обійма за плечі –
Тоді я чую неньки колискову.
Мамина пісня
– святиня, адже колискова – це пісня материнської душі і безмежної любові,
ласки і неповторної ніжності. А тому в ній так щільно переплетені радість і
біль, тривога і надія.
Колискова пісня. Скільки їх створив народний
геній! Цей особливий фольклорний жанр позначений високим поетичним
світосприйняттям, глибиною мелодійного звучання, багатством образів. Лагідний
материн наспів засіває дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до рідного
краю, мови, пісні, до усього живого. Мелодії цих пісень виховують доброту,
чуйність, милосердя. Якби не мамина пісня, сказав якось один древній історик, яким
убогим було б наше життя.
Досліджуючи значення
колискової пісні в художній творчості, хочу сказати, що материнська колискова – це саме той оберіг,
який захищає від усього лихого. Наші прадіди вірили, що від «вроків» та
дитячого плачу, найкращі ліки – це колискові, що нагадують магічні молитви.
Расу Гамзатов зауважив:
Дні дитинства – наче плин води.
Проліта дитинство, та й у спадок
Зостається пісня, повна згадок,
Пам’ять зостається назавжди.
Колискова
пісня – благословенний світ високої поезії українського народу.
Колискові
пісні співала для Ісуса Матір Божа.
Спи, Ісусе, спи, спатоньки
ходи,
Я Тебе му колисати,
Пісеньками присипляти:
Спи, Ісусе, спи.
Колиски робили з такої деревини: калини, ясена,клена або
плели з лози, щоб діти були дужими та співочими. Про це співається навіть у
самих колискових:
Колисочка яворова,
Колисочка з горішка.
Нехай на ній колишеться
Маленька потішечка
А ще в народі існував звичай: колиску, що вже
вийшла з ужитку, ніколи не викидали. Її берегли доти, доки люди жили в хаті.
У збірці Василя
Скуратівського «Покуть» читаємо:
«Колискова пісня – пісня материної
душі».
«Найдорожча пісня, з якою мати колисала».
Слова Ніни Матвієнко такі дорогі для нас:
«Усім, що досягла я в пісні,
завдячую тільки своїй добрій неньці. Це ж вона навчила мене не тільки співати,
а й любити нашу прекрасну пісню».
Олександр Довженко відзначав: «Яка мати не співала цих легких, як сон,
пісень над колискою дорогих дітей своїх?»
Мама – доброта,
ніжність, турбота, колискова.
Нічого
кращого немає,
Як тая мати
молодая
З своїм
дитяточком малим.
Слова
Тараса Шевченка
І це дійсно так.
Немає нічого сильнішого почуття, ніж материнська любов.
Мама – символ усього найкращого.
Найдобрішого, найсвятішого. В одному арабському прислів’ї говориться, що
Бог створив на світі матерів, щоб заступили Бога там, де його немає.
Перше
слово, яке дитина вимовляє, це слово «мама». І недарма, бо першою людиною, яка схиляється
над її колискою, є мама і перша пісня – колискова.
Я згадую пісню чудову – матусину колискову.
Я ніколи не забуду той час, коли мама співала
мені колискових пісень. Я дуже їй за це вдячна.
А як колискову пісню мама заспіває,
Скільки слів пестливих моя мама знає!
Колискову пісню лагідну співала,
Щоб її дитина в щасті виростала…
Родина – бальзамові ліки, вічна зернина на невмирущому полі життя.
Василь Скуратівський говорив:
«І що більше буде виспівано колискових, то
щедрішими, духовно багатшими стануть наші діти».
У
роботі висвітлено, що поетичні образи в колискових піснях мали певне символічне
значення
В
одному з монографічних досліджень читаємо:
«Художні образи в колискових піснях
нечисленні, але всі вони виписані пензлем щирої любові. Тут бачимо кота,
голуба, зозулю, сон, дитину, батька. А над усіма ними – величний образ
жінки-матері, ніжне серце якої переповнене безмежною любов’ю до дитини».
У роботі доводжу думку,
що протягом багатьох століть пісні української матері над колискою були і
залишилися невичерпним джерелом для поетів, які створили чудові рядки
колисанок. Це і Леся Українка, Тарас Шевченко, Володимир Самійленко, Василь
Симоненко, Микола Вінграновський, Олександр Олесь, Яків Щоголів , Андрій
Малишко та інші.
Та з особливою любов’ю до колискової
пісні ставилася славетна Леся Українка.
Відомий крилатий вислів Лесі Українки:
«Кожній матері дитя її –
Месія».
У Якова Степового є романс «Колискова» на Лесині слова.
А хіба не колискова дала поета-генія Тараса Шевченка? Бо той біль за
долю народу народився з колискової, яку співала мати.
Багато колискових пісень склав народ.
Послухайте закарпатську колискову.
Колисала баба діда
Та й казала «люлю».
Кіть не будеш, діду, спати
З постелі тя друлю.
Колишися, не вломися.
Колиско новенька
Най ся в тобі приколише
Дитина маленька
Отже,
де б не бувала людина, куди б не закидала її примхлива доля, як завше, в
години розчарувань чи життєвих незгод вона навертає пам'ять до маминої оселі. І
коли стає тяжко на душі, хочеться до знемоги висловитися чи поділитись своїми
болями або й радощами. Ми неодмінно
знаходимо можливість навідати незрадливу свою обительку – мамину хату, де як
сказав Тарас Шевченко, « і правда,і воля».
Навідини до мами
залишають в пам’яті
святенні спогади.
Роки беруть своє, і
від того крадькує невтішна думка: а що як ураз відійде найдорожча тобі людина,
хто ж тоді зустрічатиме в рідному обійсті?
Без рідної
мови, без пісні, без мами
Збідніє,
збідніє земля назавжди.
Не цурайся
пісні, яку чув од мами.
Не губи – то мова
прадідів твоїх.
Бо зректися
пісні, що цвіла роками,
Мов забуть
народ свій, даль його доріг.
Нехай від роду до
роду, від батька до сина і від матері доні передається те надзвичайне добро,
дивовижний стан душі – колискова пісня. І тоді ми залишимося великою сім’єю, духовно
багатою українською родиною.
Нехай назавжди
залишаться в пам’яті та у
серці слова з колискової пісні
Пам’ятай ночами, Виростеш ти,
сину,
Як ти був маленьким, Вивчиш рідну мову,
Мати називала Не забудь
ніколи
Сином дорогеньким. Пісню колискову…
Тези
Пісня над колискою.
Вплив колискової пісні на
формування особистості
Кайданюк
Олександра Олександрівна
Закарпатське територіальне
відділення МАН України
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с.
Порошково
10 – А клас
Науковий
керівник: Наталія Михайлівна Товтин, вчитель української мови та літератури
Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Порошково
У науково-дослідницькій роботі
розкрито значення колискової пісні в житті кожної людини. Завдання наукового
дослідження полягає в тому, щоб передати наскільки важливою є мамина пісня у
сфері людського буття. Проблема виховання дитини – вічна проблема суспільства,
і саме вплив колискової пісні на формування особистості є актуальним питанням кожного покоління, бо слово материнської пісні
виховує Людину.
Основними
етапами роботи є:
1. Мамина пісня – святиня, адже колискова – це пісня материнської душі і
безмежної любові, ласки і неповторної ніжності. Лагідний материн наспів засіває
дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до рідного краю, мови, пісні, до
усього живого. Материнська колискова – це саме той оберіг, який захищає від
усього лихого. Колискова пісня – благословенний світ високої поезії
українського народу.
2. Мати та дитя – це
найпрекрасніший образ із загальнолюдської скарбниці духовності. Саме з маминої
пісні, із маминого слова починається людина, починається її виховання Найцінніший
спадок, духовне добро української родини – найперша пісня, яку вбирають
маленькі янголята разом із молоком матері – колискову пісню, пісню материнської
душі.
3. Протягом багатьох століть пісні
української матері над колискою були і залишилися невичерпним джерелом для
поетів, які створили чудові рядки колисанок.
Рецензія на науково-дослідницьку роботу
учениці 10-А класу
Кайданюк Олександри на тему: «Пісня над колискою»
Науково-дослідницька робота
написана на тему: «Пісня над колискою». Мета роботи: вплив колискової пісні на
формування особистості.
Зміст роботи:
1.
Вступ
2.
Розділ І. …Величний образ жінки-матері,
ніжне серце якої переповнене безмежною любов’ю до дитини
3.
Розділ ІІ. Поетичні образи в колискових
піснях
4.
Розділ ІІІ. Колискові пісні – невичерпне
джерело для письменників
5.
Висновки
Обсяг праці – 60
сторінок.
У вступній частині вказано
на ефективність колискової пісні, адже це пісня материнської душі і безмежної любові,
ласки і неповторної ніжності. Відображено вплив маминої колискової на
формування дитини як особистості, зокрема, виховання, доброту, чуйність,
милосердя.
У першому розділі
науково-дослідницької роботи зосереджено увагу на величний образ жінки-матері в
художній творчості. Доведено думку, що саме з маминої пісні, із маминого слова
починається людина, починається її виховання.
У другому розділі роботи
висвітлено питання, що поетичні образи в колискових піснях мали символічне
значення. Визначено основні художні образи (кіт, зозуля, голуб, дрімота-сон,
пташка… та у центрі – ненька) та їх практична реалізація.
У третьому розділі наукової
праці розкрито, що колискова пісня є невичерпним джерелом для письменників,
подано цитати відомих науковців, дослідників художнього слова, на яких
ґрунтується, що «багатство й краса поезії – від материнської пісні, співаної
над колискою…».
У висновках зазначено, що дана тема
науково-дослідницької роботи є актуальною у різний період людського життя, є
доцільною незалежно від віку чи матеріального статку людини, є системною та
обов’язком кожної жінки-матері.
Дану наукову роботу
рекомендовано використовувати на уроках української мови та літератури, факультативних заняттях, уроках позакласного читання, виховних заходах. Праця може стати основою
для створення молодіжного гуртка «Я – майбутня мама».
Науковий керівник: Наталія Михайлівна Товтин
Комментариев нет:
Отправить комментарий