Виховна година Мова наша, мова – літ минулих повість

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с.Порошково

Виховна година

Мова наша, мова – літ минулих повість

Мова – державна перлина,

Нею завжди дорожіть.

Без мови немає країни –

Мову, як матір, любіть.

Музична композиція

Підготувала Товтин Наталія Михайлівна,

класний керівник

Виховна година

Мова наша, мова – літ минулих повість

Мова –державна перлина,

Нею завжди дорожіть.

Без мови немає країни –

Мову, як матір, любіть.

Музична композиція «Україна»

Пісня «Рідна мова»

Вчитель.  Доброго дня, шановні друзі!  Ми раді вітати вас на святі, присвяченому Дню української писемності й мови. До вашої уваги виховна година на тему «Мова наша, мова – літ минулих повість».

                     Сьогоднішнє свято одне з наймолодших державних свят, яке було встановлено 1997 року Президентом України Леонідом Кучмою. В указі було зазначено: ,,Установити в Україні День української писемності і мови,  який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

Вчитель. Мова – це одне з багатьох чудес світу. Вона є тим цінним надбанням нашого буття, тією скарбницею важливих знань, що визначає нашу ментальність. Наша мова втілює в собі український характер, нашу пам’ять, історію та душевну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатющий досвід поколінь, ніжну красу і силу людської душі.

                                        Пісня «Квітуча Україна!»

Вчитель. Тернистим і надзвичайно складним був шлях української мови. Впродовж кількох століть український народ привчали до думки про її ,,вторинність”, ретельно приховуючи від українців величезний масив української писемності,  історії  та культури. Але незважаючи ні на що українське слово живе і нині. Давайте ж дізнаємось як виникла і розвивалася українська мова впродовж цих століть.

-2-

Повідомлення учнів.         Походження 
          Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної сім'ї. Спільно з російською і білоруською мовами вона входить до східнослов'янської підгрупи слов'янської групи мов (до західнослов'янської підгрупи входять словацька, чеська, польська, кашубська, верхньо- і нижньолужицька мови (Німеччина), до південнослов'янської- словенська, македонська, болгарська, сербська, хорватська і старослов'янська мови).
           Історію української мови починають від праслов'янської (спільнослов'янської) мовної єдності, яка виділилася з індоєвропейської прамови приблизно в ІІІ тис. до н. е. Праслов'янська доба тривала близько 2000 років.
           За традиційною версією походження східнослов'янських мов, яка ще донедавна була офіційною та обов'язковою, вважалося, що після завершення праслов'янської епохи розпочався спільний східнослов'янський період, який тривав понад 500 років та закінчився лише в XI-XII ст. під час феодальної роздрібненості Київської Русі. У цей час нібито сформувалася й спільна для всіх східних слов'ян так звана давньоруська мова, на основі якої з XIII ст. виникають три східнослов'янські мови - українська, російська та білоруська - як мови відповідних народностей. Такий підхід базувався здебільшого на низці ідеологічних настанов спочатку доби царської Росії, а згодом радянської епохи. Сучасний рівень лінгвістичних, археологічних та історичних знань, а також можливість відходу від усталених ідеологічних догм дають змогу внести в цю схему істотні корективи. Сучасні дослідники, критикуючи теорію єдиної давньоруської (або праруської) мови, вичленовують українську мову безпосередньо з праслов'янської мови без проміжних ланок. Згідно з цим підходом, три східнослов'янські мови, українська, білоруська й російська, зростали незалежно одна від одної як мови самостійні, і так званої "праруської" спільної мови не існувало.
     

-3-

      Безперервність історичного розвитку етносу на українських землях від середини І тис. н. е. до нашого часу може свідчити про те, що після розпаду праслов'янської мовної спільності в цьому ареалі почав формуватися український етнос і відповідно - українська мова. Вона перейняла від праслов'янської значний специфічний лексичний фонд і чимало фонетичних та граматичних (насамперед, морфологічних) рис, які в інших слов'янських мовах замінилися новими, а в українській мові вони склали найдавнішу групу мовних особливостей.
            Разом з християнством до Київської Русі прийшла старослов'янська (або церковнослов'янська) мова, створена на базі давньоболгарських діалектів Кирилом і Мефодієм (одних з перших слов'янських культурних діячів). Нею писалися релігійні та офіційні тексти. Старослов'янська мова довгий час виконувала функції писемної мови.
           З XIV по XVIII ст. на теренах України побутувала староукраїнська мова, яка активно використовувалася як писемна. Поява новоукраїнської мови, яка згодом стала сучасною літературною, датується ХІХ ст. Її зачинателем вважається письменник І.Котляревський, а основоположником - Т.Шевченко.
Писемність 
           Питання походження слов'янської писемності залишається досі остаточно не з'ясованим. Але однозначно визнано факт її існування ще до Хрещення Русі. Про це маємо декілька свідчень у стародавніх літописах.
           Після прийняття християнства (988 рік) на території Київської Русі були відомі два типи письма - кирилиця (від імені Костянтина Філософа, в чернецтві Кирила) і глаголиця (від давньослов'янського "глагол", що означає "слово").   Глаголиця вважається давнішим письмом, але досі не існує єдиної думки щодо її походження. Азбука глаголиці складалася з 39 літер, які мали дуже складне накреслення у вигляді кружечків і петельок, з'єднаних між собою.

-4-

Незважаючи на графічну складність літер глаголиці, вона тривалий час вживалася в деяких південнослов'янських країнах.
          Кирилиця - цілком оригінальна система слов'янської писемності, яка є складною творчою переробкою грецького алфавіту. Азбука кирилиці складалася з 43 літер, у тому числі з 24 грецьких і 19 оригінальних слов'янських. Графіка кириличної азбуки була близькою грецькому та візантійському алфавітові. Такі накреслення літер у подальшому стали графічною основою сучасної української, російської, білоруської, болгарської, сербської та македонської писемності.
           Сучасний український алфавіт складається з 33 літер, які вживаються для позначення на письмі 38 фонем. 21 літера позначає приголосні звуки: б, в, г, ґ, д, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ; 10 - голосні звуки, з яких а, е, и, і, о, у передають кожна по одному звуку, а літери є, ю, я позначають по одному звуку лише після м'яких приголосних (синє, люди, ряд), а на початку слова, після голосних і після апострофа ( ' ) - по два [ й + е ] , [ й + у ] , [ й + а ] - має, юнак, в'янути; літера ї завжди позначає два звуки [ й + і ] - їжа, з'їзд ; літера й перед о позначає приголосний [ j ] - його, а в інших позиціях - нескладовий голосний [ і ] - йду, гай; літера ь звукового значення не має, а вживається для позначення м'якості приголосного звука (кінь, льон). Літера г позначає фарингальний [ h ] (голова), а ґ - задньоязиковий проривний приголосний [ g ] (ґава, ґрунт, ґудзик). Літера щ позначає сполучення звуків [шч] - щука. Літери українського алфавіту за формою бувають великі й малі, а за різновидом - друковані й писані.

-5-

Сучасна українська мова 
         Сучасна українська мова є мовою флективною: для граматичної зв'язності служить закінчення слова, тому мова вирізняється розгалуженою системою закінчень. Функція суфіксів і префіксів - уточнювати зміст кореня, носія основного лексичного значення.
          Іменник характеризуються сімома відмінками, один з яких - кличний - відрізняє українське відмінювання від аналогічної системи інших східнослов'янських мов. Дієслово української мови існує в чотирьох часах: окрім минулого, теперішнього та майбутнього, використовується давноминулий час (для вираження дії, яка відбулася в минулому, але раніше від дії, вираженої звичайним минулим часом).
           Основний словниковий фонд української мови містить чотири пласти слов'янських слів: спільноіндоєвропейська лексика (батько, матір, сестра, дім, вовк, бути, жити, їсти тощо); праслов'янські слова (коса, сніп, жито, віл, корова, ловити тощо); власне українські слова, наявні тільки в українській мові (кисень, водень, мрія, зволікати, зайвий, байдуже, примхи, перекотиполе тощо); запозичення з інших слов'янських мов (з білоруської - розкішний, обридати, нащадок, з польської - перешкода, недолугий, дощенту, обіцяти, цікавий, гасло, міць, шлюб, раптом, принаймні тощо; з чеської - брама, огида, ярка, паркан, карк; з сербської - хлопець; з болгарської - храм, глава, владика, сотворити тощо). Решту лексики складають більш пізні запозичення, серед яких найбільше з мертвих класичних мов - давньогрецької, латини і старослов'янської. За радянських часів до лексичного складу ввійшло багато русизмів, які часто вводилися без адаптування до вимог граматичної системи. Останнім часом лексичний склад активно поповнюється запозиченнями з англійської мови. Але загальний розвиток мови відбувається за рахунок внутрішньомовних ресурсів: нові слова творяться на базі вже існуючих. 

-6-

 Вчитель.  Виникнення писемності – епохальний крок поступу в історії кожного народу. Творцями слов’янської абетки були славнозвісні просвітителі, перекладачі, проповідники християнства брати Кирило і Мефодій.

Вчитель. Наступна визначна постать в історії розвитку української  писемності – це Нестор Літописець. Він є батьком української історії і словесності.

                 Він прийшов до Лаври  юнаком,

Тут назавжди оселився....

Та не тільки став монахом він,

він в історії Русі літописцем залишився.

 Двадцять років він писав,

,,Повість...” склав в Літопис руський

Славу й шану він князям віддав,

Що величали землю руську.

Пісня «Рідна Україна!»

Вчитель. Появу нової української літературної мови символізувало видання у 1798р. перших трьох частин ,,Енеїди” Івана Котляревського. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою всупереч тогочасній традиції користуватися в писемній практиці книжною українською мовою.

                          Так він з’явився у щасливий час,

Вкраїнським словом  розпочав співати

 він ,,Енеїду” вам подарував,

Зумівши в ній народну мову показати.

Переспів він Вергілія зробив,

Відбивши у віршах історію і побут,

Про звичаї вкраїнців розповів,

Усьому світові на подив.

                                                          -7-

Пісня «Солов’їна пісня»

Вчитель. Якщо Котляревський вважається родоначальником української літературної мови, то її основоположником без жодного сумніву є  Тарас Григорович Шевченко.

Композиція     (Сценки із життя Т.Шевченка)

1.Він народився на Вкраїні милій

В родині сільського кріпака,

Але звільнився, - і, піднявши крила,

Ім’я своє залишив на літа.

2.Вкраїнським солов’їним словом

він «Заповіт» складав всім вам,

Щоб пережити все змогла і згодом,

Зростала   мова рідного народу,

3.Та, що з дитинства нас плекала,

Життєву мудрість даючи,

І скільки б мови нас не позбавляли, -

Вона є вічною на всі віки.

Ведучий. Багато десятиліть наша мова знищувалася і плюндрувалася, та незважаючи на переслідування вона жива й донині. За підрахунками науковців, за всю історію української мови було прийнято понад 200 законодавчих актів, які різною мірою обмежували права української мови. Давайте пригадаємо найсумніші дати в історії нашої мови.

(Звучить мелодія «Адажіо»Т.Альбіоні, на сцені зявляються 10 учнів з жовтими і блакитними  табличками, утворюючи прапор, і зачитують по одній із дат з історії української мови.)

-8-

1-й учень.  1720р.  – російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

2-й учень. 1769р. – видано розпорядження Російської церкви про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

3-й  учень. 1862р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

4-й учень.  1863р.- указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

5-а учениця. 1876р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування українською мовою оригінальних творів і перекладів.

6-а учениця. 1884р. – заборона українських театральних вистав.

7-а учениця. 1908р. – уся культурна і освітня діяльність вУкраїні визнана царським урядом Росії шкідливою і небезпечною.

8-а учениця. 1914р. – російський цар Микола ІІ забороняє українську пресу – газети і журнали.

9-й учень. 1938р. – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, утискаючи українську.

10-й учень. 1989р. – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на задній план.

(Музика стихає, виходить на сцену дівчина в українському вбранні, в руках свічка)

                                                         -9-

МОЛИТВА ДО МОВИ

1.Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголоссі трав,

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав. 

2.Ти все знесла: насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей,

Ти, сповнена відваги і любові,

З-за грат летіла птахом до людей. 

3.Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров, пролита в боротьбі,

Тебе вкладаєм тихо у молитви

 І за спасіння дякуєм тобі.

Вчитель. Українська мова настільки співуча і мелодійна, що виникнення української пісні стало закономірним явищем. Пісня завжди була душею українського народу, його сподіваннями і надіями.

Пісня «Сіла птаха»

Вчитель. Та не всі були байдужими до рідної мови. Чиє серце було зігріте Любов’ю до рідного краю, рідної культури, не мовчали – палким, часом дошкульним словом намагалися розбудити українство, яке вже й не знало до ладу, хто ж воно є насправді. Про це розповідають гуморески Павла Глазового.  Учениця читає гуморески П.Глазового

Вчитель. Ще багато видатних діячів плідно працювали на ниві розвитку і зміцнення українського слова. Над удосконаленням правописy працювали Мелетій Смотрицький,  Іван Павловський, Іван Максимович, Григорій Квітка-Основ’яненко. Пантелеймон Куліш, намагаючись увести єдину правописну форму, реформував і  заклав основи сучасного українського правопису. Олександр Потебня, Борис Грінченко, Леонід Булаховський 

-10-

внесли значний вклад в лінгвістику, загальне мовознавство, етнографію, фольклористику та лексикографію.

Вчитель. А чого варті титанічні праці видатних поетів і письменників  ХХ ст.: Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Павла Тичини,  Миколи Куліша, Максима Рильського, Ліни Костенко, Василя Стуса, Дмитра Павличка, Олександра Олеся, Уласа Самчука, Василя Барки та багатьох інших. Твори цих авторів збагатили скарбницю нашої мовної, культурної і літературної спадщини. Їх імена назавжди вписані золотими літерами в історію української писемності.

Вчитель. Правовий статус української мови сьогодні  визначає  Конституція України. У статті 10  записано: "Державною мовою в Україні є українська мова».  Зараз українська мова оживає в дитячих садках, школах, університетах, на телеекранах, на рівні державного спілкування. В української мови є майбутнє.  Адже вона народжується не просто з вуст народа, а з глибини його серця і душі. Обов’язок кожного з нас – турбуватися про її долю, удосконалювати і збагачувати українську мову.

 (На сцену виходять учні  і декламують вірші)

  1-й учень.       Плекаймо відроджену мову,

                           Відвіймо полову – сміття...

                           Вона – непохитна основа

                           Народу, що дав їй життя.

2-а учениця.     Не замовкне вона, не загине –

                           Перлина в намисті всіх мов.

                           За нею – моя Україна,

                           Моя незрадлива любов!

3-й учень.         Над всі багатства і припливи мод

                           Шануймо мову  серцем і вустами.

                           Народ без мови – це вже не народ,

                           Без мови всі б ми сиротами стали.

-11-

4-а учениця.     В ній душі глибина і прозорість,

                           Наша пісня і дума жива,

                           І суворість, і ніжність, і совість-

                           Вся історія в ній проплива.

 5-й учень.          Мово рідна, не зігнута сила;

                            І мелодій ключі золоті.

                           Ти, як мати, що нас народила,

                           Як земля, що тримає в житті.

Вчитель. Мова – це велике національне надбання, національна скарбниця, що визначає ментальність народу. Запашна, співуча, гнучка, сповнена музики і квіткових пахощів, вона підвелася з колін, як піднялася і наша незалежна Україна.

                             Читайте до болю знайомі рядки,

Вклоняйтесь кожному слову,

Кров’ю кляніться нести у віки

Свою материнськую мову!

Пісня «Мова єднання»

 Зі святом вас, любі друзі. Зі святом вас, шанувальники рідного слова!

Моя молитва нині єдина –

Щоб не ділилась знов Україна!

Треба мирити брата з сестрою,

Щоб не пролилася кров рікою!

Я прошу, Боже, знов Тебе –

Вкраїну не лишай!

Дай розум і добро усім,

У вірі нас єднай!